1. Фосфорування: Фосфорування є важливою частиною кріплень. Після процесу попередньої обробки, такого як видалення масла, видалення іржі, поверхні та регулювання, кріплення занурюють у фосфатний розчин для утворення фосфатної плівки. Цей процес може не тільки покращити корозійну стійкість кріплень, але також може відігравати роль мастила в процесі обробки, зменшувати тертя.
2. Чорнота: один із найпоширеніших методів обробки поверхні, шар оксидної плівки утворюється на поверхні кріпильних елементів за допомогою серії етапів обробки, але здатність запобігати іржі є відносно поганою, тому її потрібно використовувати з іржею масло для профілактики.
3. Гальванопластика: використання електрохімічних методів для формування металевого покривного шару на поверхні кріплень, наприклад, цинку, цинк-нікелю, нікелю, міді, срібла, хрому + нікелю тощо. Корозійна стійкість гальванічного шару залежить від типу і товщина металевого шару, яка може забезпечити тривалий захист від корозії.
4. Дакрол: екологічно чистий процес обробки поверхні, який утворює складний шар хроматної сполуки шляхом покриття розчином дакролу та спікання його при високій температурі. Процес має чудову корозійну стійкість і може працювати з різноманітними металевими матеріалами.
5. Електростатичне розпилення: використання принципу коронного розряду для того, щоб покриття адсорбувалося на поверхні кріпильних елементів для утворення покриття. Якість покриття електростатичним напиленням хороша, адгезія плівки фарби сильна, може відігравати роль протягом тривалого часу